2012.06.26
Відповідно до ст.3 Закону України «Про об’єднання громадян» громадською організацією є об'єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів.
Громадські організації відповідно до своїх завдань поділяються на:
Організація роботодавців – громадська неприбуткова організація, яка об’єднує роботодавців з метою представництва і захисту їх прав та інтересів (стаття 1 Закону «Про організації роботодавців»). Специфіка організацій роботодавців, захищених, як і профспілки, Конвенцією МОП 1948 року, пов’язана насамперед із суб’єктом права на об’єднання. Відповідно до статті 1 вказаного Закону роботодавцем вважається власник підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та галузевої належності або уповноважений ним орган чи фізична особа, яка відповідно до законодавства використовує найману працю. Спортивна федерація (асоціація, спілка, об’єднання тощо) – громадська організація фізкультурно-спортивної спрямованості, що створюється для розвитку відповідного виду спорту (версії) (стаття 34 Закону «Про фізичну культуру і спорт»). Такі організації мають певні особливості здійснення господарської і навіть підприємницької діяльності, спрямованої на розвиток фізкультури і спорту.
Молодіжна громадська організація – об’єднання громадян віком від 14 до 35 років для задоволення та захисту своїх соціальних, економічних, творчих, духовних та інших спільних інтересів (стаття 2 Закону «Про молодіжні та дитячі громадські організації»); дитяча громадська організація – об’єднання громадян віком від 6 до 18 років для реалізації та захисту своїх прав і свобод, творчих здібностей, задоволення власних інтересів та соціальне становлення як повноправних членів суспільства (стаття 2 вказаного Закону). Особливості молодіжних та дитячих організацій пов’язані з віком набуття права на участь у відповідних об’єднаннях і відповідно з цілями діяльності цих організацій: вони орієнтовані на інтереси великих соціальних (вікових) груп – молоді та дітей.
Творча спілка – добровільне об’єднання професійних творчих працівників відповідного фахового напряму в галузі культури та мистецтва (стаття 1 Закону «Про професійних творчих працівників та творчі спілки»). Творчі спілки слід вважати окремим видом об’єднань громадян (зокрема, громадських організацій) у зв’язку із спеціальним суб’єктом права на їх створення – професійними творчими працівниками у галузі культури і мистецтва – та відповідними цілями їх діяльності. Творчі спілки не регулюються Законом «Про об’єднання громадян» (див. статтю 2 вказаного Закону). Творчі спілки виявляють окремі аналогії з професійними спілками за характером об’єднання на основі професійної діяльності, особливо у порівнянні з профспілками самозайнятих осіб, не пов’язаних з захистом трудових прав найманих працівників.
Інші громадські організації. Перелічені вище організації можна вважати окремими видами громадських організацій із своєю специфікою. Однак ними не вичерпується різноманітність громадських організацій, передбачених законами України. Існують також інші категорії громадських організацій, яким законодавець присвятив окремі норми чи щодо яких є згадки в тих чи інших законах. Порядок утворення та діяльності таких організацій регулюються законом «Про об’єднання громадян» з урахуванням певних особливостей, якщо вони встановлені спеціальними законами.
До таких організацій, зокрема, належать:
Громадські організації соціального спрямування: громадські організації інвалідів (стаття 12 Закону «Про основи соціальної захищеності інвалідів»); громадські об’єднання осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (стаття 61 закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Закону від 19 грудня 1991 року); громадські організації жертв нацистських переслідувань (статті 3, 6, 65 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань»); громадські організації дітей війни (стаття 8 Закону «Про соціальний захист дітей війни»).
Громадські організації, що відображають інтереси певних соціальних груп: національні культурні товариства (стаття 8 Основ законодавства України про культуру; стаття 6 Закону «Про національні меншини в Україні»); жіночі об’єднання (пункт 5 частини першої статті 12 Закону «Про політичні партії в Україні»).
Громадські організації, спрямовані на сприяння захисту законності: громадські природоохоронні організації (стаття 96 Лісового кодексу України) чи об’єднання (стаття 21 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища»); протипожежні об’єднання громадян (стаття 32 Закону »Про пожежну безпеку»).
Громадські організації професійного спрямування (певні аналоги професійних або творчих спілок, однак без відповідного статусу): спілки та асоціації адвокатів (стаття 19Закону »Про адвокатуру»); об’єднання нотаріусів (стаття 16 Закону »Про нотаріат»); професійні організації аудиторів України (стаття 18 Закону «Про аудиторську діяльність» в редакції Закону від 14 вересня 2006 року); саморегулюючі організації оцінювачів (стаття 26 Закону »Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»); громадські наукові організації (стаття 17 Закону »Про наукову і науково-технічну діяльність»); фахові громадські організації працівників охорони здоров’я, наукові медичні товариства (статті 24, 77 Основ законодавства України про охорону здоров’я).
Громадські організації для задоволення особистих потреб громадян: громадські організації мисливців (стаття 11 Закону «Про мисливське господарство та полювання»); об’єднання споживачів (стаття 24 Закону «Про захист прав споживачів» в редакції Закону від 1 грудня 2005 року); організації колективного управління майновими правами (стаття 47 Закону «Про авторське право та суміжні права» в редакції Закону від 11 липня 2001 року); громадські організації пасічників (стаття 5 Закону України «Про бджільництво»).
Певною мірою непорозумінням слід вважати «громадські організації покупців сільськогосподарських машин». З одного боку, право громадян – покупців будь-яких товарів об’єднуватися передбачене Законом «Про захист прав споживачів»; додаткове законодавче регулювання тут не виглядає необхідним. З іншого боку, особливістю вказаних «громадських організацій» є можливість їх утворення не лише фізичними, але й юридичними особами, що слід вважати виходом за межі конституційного інституту об’єднань громадян та громадських організацій як певного типу об’єднань громадян.
Існують також прецеденти регулювання на рівні закону окремих громадських організацій:
Товариство Червоного Хреста України – всеукраїнська добровільна громадська гуманітарна організація (стаття 1 Закону України »Про Товариство Червоного Хреста України»), яка є складовою частиною міжнародного руху (абзац четвертий статті 3 вказаного Закону);
Національний Олімпійський комітет України – незалежна, неурядова, громадська організація (частина перша статті 35 Закону »Про фізичну культуру і спорт»).
Існування таких організацій становить певну правову проблему. Частина п’ята статті 36 Конституції України проголошує рівність перед законом усіх об’єднань громадян. Така рівність насамперед означає формально-правове рівне ставлення держави до усіх об’єднань громадян у процесі її взаємодії з громадянським суспільством і повинна розглядатися як складова свободи об’єднань.
Для здійснення цілей і завдань, визначених у статутних документах, зареєстровані громадські організації користуються правом:
1) виступати учасником цивільно-правових відносин, набувати майнові і немайнові права;
2) представляти і захищати свої законні інтереси та законні інтереси своїх членів (учасників) у державних та громадських органах;
3) проводити масові заходи (збори, мітинги, демонстрації тощо);
4) ідейно, організаційно та матеріально підтримувати інші громадські організації, надавати допомогу в їх створенні;
5) створювати установи та організації;
6) одержувати від органів державної влади і управління та органів місцевого самоврядування інформацію, необхідну для реалізації своїх цілей і завдань;
7) вносити пропозиції до органів влади і управління;
8) розповсюджувати інформацію і пропагувати свої ідеї та цілі;
9) засновувати засоби масової інформації.
Провідний спеціаліст
реєстраційної служби С.В. Ротарь