2012.03.05
У різні історичні періоди роль жінки в суспільстві змінювалась. У Давній Греції жінки не мали жодних прав. Вони займалися домашнім господарством і не брали участь в суспільному житті. Деякі грецькі мислителі вважали, що жінок не варто вчити навіть грамоти, оскільки, знаючи багато, вони перестають коритися чоловікам. Однак у Єгипті жінки вважались повноправними членами у суспільному житті: вони могли займати державні посади, володіти нерухомістю і розлучатися з чоловіками. Деякі з них успадковували трон, щоправда, здебільшого після смерті чоловіка.
Деякі політики доводили, що право голосу можуть мати лише ті, хто володіє нерухомістю чи брав участь у бойових діях. Але в 19 столітті ці ідеї було піддано сумніву. Право голосу поширювали на бідних, однак жінок реформаційний рухи не торкнулися. На кінець 19 століття в багатьох куточках світу ширився рух суфражисток, які боролися за надання жінкам виборчих прав.
Першими право голосу отримали жінки Нової Зеландії в 1893 році. До 1920-х років в більшості демократичних країн жінки отримали право голосу. Швейцарські жінки отримали таке право тільки в 1970-х роках.
У деяких мусульманських державах жінки й сьогодні не рівні з чоловіками, не можуть голосувати і претендувати на виборчі посади.
Проте сучасні цивілізовані держави засуджують дискримінацію у ставленні до жінок та зобов'язуються проводити політику по ліквідації будь-яких її проявів. В основу такої політики покладений конституційний принцип рівноправності чоловіка та жінки та встановлені дійові юридичні гарантії захисту прав жінок на рівній з чоловіками основі. У суспільстві відбувається зміна соціокультурної моделі поведінки чоловіка і жінки з метою викорінення звичаїв та практики, що ґрунтуються на ідеї неповноцінності або меншовартості однієї статі.
Прийнята в 1996 р. Конституція України відповідає загальноприйнятим міжнародним стандартам щодо прав жінок. І хоча Україна ратифікувала не всі міжнародні акти, що приймалися в цій сфері, чинне національне законодавство повністю поглинуло тенденції боротьби з дискримінацією жінок і закріпило основи рівноправності обох статей в усіх сферах суспільного життя.
Зокрема, в ст. 24 Конституції України закріплено: «Громадяни
мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров’я жінок, встановленням пенсійних пільг; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям».
Положення Сімейного кодексу також забезпечують жінці і чоловіку
однакові права на: батьківство, материнство, повагу до своєї індивідуальності, фізичний та духовний розвиток, свободу та особисту недоторканість, розподіл обов’язків та спільне вирішення питань життя сім’ї.
Стаття 7 Сімейного кодексу встановлює, що учасник сімейних відносин не може мати привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, статі, політичних, релігійних та інших переконань, етнічного та соціального походження, матеріального стану, місця проживання, за мовними та іншими ознаками.
За національним законодавством застосування праці жінок обмежується на важких роботах і на роботах із шкідливими та небезпечними умовами праці, а також (за деякими виключеннями) на підземних роботах; забороняється застосування праці жінок на роботах, пов'язаних із підйомом та переміщенням важких речей, що перевищують встановлені для них граничні норми.
Пільги для вагітних жінок і жінок-матерів можна оцінити як досить високі. Це стосується переведення вагітних жінок і жінок-матерів на іншу, більш легку, роботу із збереженням середнього заробітку; повністю оплачуваної і досить тривалої відпустки у зв'язку із вагітністю і пологами; відпустки із догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років, перерви для годування дитини, заборон і обмежень при направленні у службові відрядження, залучення до надурочних робіт, до роботи у нічний час, у вихідні, святкові та неробочі дні, гарантій вагітним жінкам і жінкам, як мають дітей, при розірванні трудового договору.
Ще одним кроком до встановлення ґендерної рівності чоловіків і
жінок в Україні стала пенсійна реформа. Одним із завдань якої є встановлення рівного пенсійного віку для жінок і чоловіків. Оскільки те, що пенсійний вік у жінок нижчий на 5 років, ніж у чоловіків, суперечить ґендерній рівності з трудових і соціальних прав. Відповідно до «Програми економічних реформ України на 2010–2014 рр.», збільшення пенсійного віку для жінок буде відбуватись поступово, з кроком 0,5 року протягом 10 років.
В Україні прийнято Закон «Про забезпечення рівних прав та
можливостей жінок і чоловіків», метою якого є досягнення паритетного становища жінок і чоловіків у всіх сферах життєдіяльності суспільства шляхом правового забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, ліквідації дискримінації за ознакою статі та застосування спеціальних тимчасових заходів, спрямованих на усунення дисбалансу між можливостями жінок і чоловіків реалізовувати рівні права, надані їм Конституцією і законами України.