2012.04.19
Відшкодування моральної шкоди має низку особливостей, які, насамперед, полягають у чітко визначених протиправних діяннях, до яких законодавець відносить:
• заподіяння каліцтва та іншого ушкодження здоров'я, що призвело до фізичного болю та страждань фізичної особи;
• протиправну поведінку щодо фізичної особи, членів її сім'ї чи близьких родичів, яка призвела до душевних страждань фізичної особи;
• знищення чи пошкодження майна фізичної особи, що призвело до її душевних страждань;
• приниження честі, гідності фізичної особи та ділової репутації фізичної і юридичної особи.
Особливість моральної шкоди полягає в тому, що вона має немайновий характер та може полягати у фізичному болі та/або стражданнях фізичної особи, а також інших негативних наслідках немайнового характеру, які було спричинено внаслідок приниження честі, гідності фізичної особи та ділової репутації фізичної та юридичної особи, а також інших протиправних діянь.
Певна специфіка є у вині заподіювача. За загальним правилом, завдана моральна шкода відшкодовується за наявності вини заподіювача. Однак відшкодування моральної шкоди може бути здійснено і незалежно від вини особи, що заподіяла її, у таких випадках:
1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;
2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;
3) якщо шкоди завдано фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування чи посадової або службової особи цих органів при здійсненні ними своїх повноважень, а також унаслідок прийняття вказаними органами нормативно-правового акта, що було визнано незаконним і скасовано;
4) в інших випадках, встановлених законом.
Певні особливості має і порядок відшкодування моральної шкоди. За загальним правилом, моральну шкоду відшкодовує заподіювач на користь особи, що має право вимагати такого відшкодування. Заподіювачем моральної шкоди може бути орган державної влади, орган влади АРК, орган місцевого самоврядування, фізична або юридична особи.
Гостро постає питання відшкодування шкоди, яку завдано особі, що померла. Така моральна шкода відшкодуванню не підлягає. Відшкодовується лише моральна шкода, яку було завдано смертю фізичної особи безпосередньо чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю (п. 2 ст. 1168 ЦК). Від цього випадку слід відмежовувати надану законом можливість спадкоємця вимагати переходу права на відшкодування моральної шкоди, яке було присуджено судом спадкодавцеві за його життя (п. 3 ст. 1230 ЦК).
Щодо розміру грошового відшкодування моральної шкоди, то законодавець зазначає, що його визначає суд залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. А це означає, що при встановленні розміру такого відшкодування ані суд, ані сторони не матимуть жодних законодавчих передумов для його визначення.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.За загальним правилом, нарахований розмір моральної шкоди відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Наприклад, моральну шкоду, завдану каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодовано шляхом здійснення щомісячних платежів.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
Таким чином, оцінка розміру заподіяної моральної шкоди законодавцем поставлена в залежність від наступних критеріїв:
1. Характер правопорушення.
2. Ступінь фізичних і моральних страждань з урахуванням індивідуальних психічних властивостей потерпілого.
3. Погіршення здатностей потерпілого.
4. Ступінь вини особи, що завдала моральну шкоду.
5. Урахування вини потерпілого.
6. Принцип розумності й справедливості.
7. Інші обставини, що заслуговують уваги.
На даний момент в українському законодавстві відсутня чітка позиція щодо того, яким чином повинен вираховуватися розмір відшкодування моральної шкоди.У той же час, мінімальний розмір компенсації за моральну шкоду, передбачається Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, заподіяної громадянину незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду», у відповідності до ст. 13 якого відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством і судом проводиться виходячи з розміру, який є не меншим одного розміру мінімальної зарплати за кожен місяць перебування під слідством або судом.
Законом України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» передбачений максимальний розмір страхової виплати за моральну шкоду - 200 розмірів мінімальних зарплат. Слід зазначити, що Конституційний Суд України дійшов висновку про відповідність цієї норми Конституції й законам України. Однак у своїй окремій думці суддя Конституційного Суду України П.М.Ткачук зазначає, що «...такий висновок може привести до дискримінації працівників у випадку відшкодування їм моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва. Частиною 3 ст. 34 Закону сума страхової виплати за моральну шкоду не може перевищувати 200 мінімальних зарплат, тоді як ЦК України розмір грошового відшкодування не обмежений. При цьому таку дискримінацію будуть відчувати саме застраховані працівники».
Вбачається закономірність, що прагнення до законодавчого закріплення мінімальних і максимальних розмірів грошового відшкодування моральної шкоди присутнє у тих сферах, де подібні суми виплачуються за рахунок державних коштів. В інших (приватних) випадках суми компенсації визначаються на «розсуд суду» виходячи з вимог «розумності та справедливості».
Російським вченим О.Ерделевським була розроблена формула, відповідно до якої можна вирахувати розмір відшкодування.
D= d x fv x i x c x (1 - fs),
де
D - розмір компенсації дійсної моральної шкоди;
d - розмір компенсації презюмованої моральної шкоди. Презюмована моральна шкода - це термін, введений О.Едерлевським, що означає страждання, які повинен випробовувати «середній», «нормально» реагуючий на вчинені щодо нього неправомірні дії.
Розмір компенсації презюмованої моральної шкоди встановлюється у відносних одиницях. Абсолютний розмір такого відшкодування є рівним 720-кратному розміру мінімальної заробітної плати (МЗП), що встановлений законодавством на момент винесення рішення по справі. 720 МЗП - це заробіток фізичної особи за 10 років при розмірі місячного заробітку у 6 МЗП. О.Ерделевський розробив таблицю, у якій зазначені розміри відшкодування пре-зюмованої моральної шкоди. Розмір відшкодування може збільшуватися відповідно до обтяжуючих обставин. Тобто викрадення людини із заподіянням їй фізичних страждань оцінюється в 1 відносну одиницю (720 МПЗ), заподіяння легкої шкоди здоров'ю - 0,03 відносної одиниці (24 МПЗ = 720 x 0,03).
fv - ступінь провини особи, що завдала шкоди (визначається в розмірах від 0 до 1): fv = 0,25 - при простій необережності, fv = 0,5 - при наявності грубої необережності, fv= 0,75 - при наявності непрямого наміру, fv = 1 - при наявності прямого наміру. Ступінь вини при визначенні відшкодування враховується тільки у випадку, якщо провина с підставою для її відшкодування. Тобто при підрахунку шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки або органами дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду, цей коефіцієнт застосовувати не потрібно. В інших випадках суддя самостійно визначає розмір коефіцієнта залежно від того, чи був це умисел або необережність.
Якщо відповідальність особи, що завдала шкоду наступає незалежно від її вини, то формула здобуває наступний вигляд: D = dх і х с х (1 -fs).
і- коефіцієнт індивідуальних особливостей потерпілого (визначається в розмірах від 0,5 до
При визначенні цього коефіцієнта потрібно враховувати умову, зазначену в ст. 23 ЦК України, - наскільки сильні були фізичні й моральні страждання особи. Оскільки цей фактор є суб'єктивним, то в різних осіб може виникати різна реакція на одні й ті самі незаконні дії. Тому коефіцієнт, який дорівнює одиниці, потрібно використовувати, якщо мова йде про «звичайну», «середньостатистичну» особу. Якщо ж особа занадто болісно peaгує на пенні обставини, коефіцієнт повинен бути більше одиниці, якщо ж навпаки - правопорушення суттєво не вплинуло на внутрішній стан потерпілого, то коефіцієнт повинен бути менше одиниці.
с - коефіцієнт урахування фактичних обставин заподіяння шкоди, що заслуговують уваги (визначається у межах від 0 до 2). Цей показник стосується обставин об'єктивного характеру. Тобто обставин, які спричинили інші наслідки для потерпілого, крім моральних страждань. До цього показника слід віднести обставину, передбачену ст. 23 ЦК України, - погіршення здатностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, інша шкода, нанесена здоров'ю особи. Також ураховуються інші обставини, що мають істотне значення, наприклад, звільнення з роботи у результаті поширення недостовірної інформації, втрата родича тощо.
Що стосується даного показника, тут необхідно використовувати коефіцієнт від 0 до 2, оскільки кожна особа по-різному сприймає обставини реальної дійсності, що виникли її результаті правопорушення. Наприклад, звільнена з роботи через поширення недостовірних відомостей особа може досить сильно через це переживати, оскільки вона залишилася без улюбленої роботи та засобів до існування. Інша ж особа може через це не пережинати, оскільки вона і сама прагнула звільнитися через низьку зарплату. У першому випадку коефіцієнт повинен бути більше одиниці, у другому менше.
fs - ступінь вини потерпілого (у межах від 0 до 1). У випадку, якщо буде доведена вина потерпілого у вигляді прямого умислу, значення fs буде наближатися до 1. У випадку зменшення коефіцієнта від 1 до 0 сума відшкодування буде збільшуватися. Оскільки вина потерпілого fs враховується з метою зниження розміру компенсації тільки за наявності у її діях грубої необережності, її значення можна приймати за 0,5 (fs = 0,5). Ці допущення можуть бути використані, якщо суд не знайде підстав для застосування інших значень цих критеріїв у встановлених межах. Мотивом використання цього показника є положення ст. 1193 ЦК України, у якій відзначено, що шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується. А якщо груба необережність потерпілого сприяла заподіянню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня його провини розмір відшкодування зменшується.
Урахування майнового стану особи, що завдала шкоди, може спричинити лише зниження розміру компенсації, але не відмову у її стягненні; урахування цієї обставини у випадку заподіяння шкоди навмисними діями взагалі не допускається. У той же час запропонована формула, на думку О.Ерделевського, допускає можливість включения у неї коефіцієнту урахування майнового стану особи, що завдала шкоди.
Головний спеціаліст
Калуського міськрайонного
управління юстиції О.І. Рибчак