2012.08.02
Корупційні ризики – це правові, організаційні та інші фактори і причини, які породжують, заохочують (стимулюють) корупцію у сферах надання адміністративних послуг, а також контрольно-наглядової діяльності держави.
Відповідно до роз’яснення Міністерства юстиції України від 12.04.2011 року корупційні ризики в діяльності державних службовців можна розташувати в такому порядку:
- недоброчесність державних службовців;
- виникнення конфлікту інтересів;
- безконтрольність з боку керівництва;
- наявність дискреційних повноважень.
Слід звернути увагу на те, що перше місце серед корупційних ризиків не випадково посідає недоброчесність поведінки державних службовців.
Етично-психологічні аспекти та соціально-правові фактори мають досить великий вплив на сумлінність державних службовців при виконанні останніми посадових обов'язків, оскільки державний службовець завжди приймає рішення у першу чергу на підставі власного досвіду, психологічного відношення до виконуваної роботи, а також ґрунтуючись на особистих переконаннях і персональному соціально-матеріальному
становищі.
До того ж, під час добору осіб на посаду державного службовця одним із вагомих критеріїв є, зокрема, така моральна риса, як доброчесність (чесність, моральність, добропорядність).
Сьогодні існує низка міжнародних актів, які спрямовані на встановлення правил доброчесної поведінки та боротьбу з проявами корупції.
Зокрема, це стаття 8 Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти корупції ( 995-c16 ), яка встановлює вимогу щодо розробки та прийняття країнами - учасницями Кодексів поведінки державних посадових осіб.
Варта також уваги Рекомендація Ради Організації економічного
співробітництва і розвитку по покращенню етики поведінки на державній службі, прийнята 23 квітня 1998 року, яка встановлює, що етичні норми для державної служби мають бути чіткими і зрозумілими. Державні службовці повинні знати основні принципи і норми, якими вони мають послуговуватися в повсякденній роботі, та межі допустимої поведінки.
Цього можна досягнути шляхом постійного інформування та
викладення зазначених етичних норм і принципів державної служби. Зокрема, це кодекс доброчесної поведінки, що дозволить досягнути єдиного розуміння зазначених принципів і норм як на всіх рівнях державного управління, так і більш широких колах суспільства.
Державні службовці повинні знати свої права та обов'язки при виявленні ними фактичних або можливих правопорушень у сфері
державної служби. З цією метою для таких ситуацій повинні бути передбачені чіткі правила і процедури, яких мають дотримуватися державні службовці та посадові особи.
Процес прийняття рішень має бути прозорим та відкритим для
ретельного його розгляду. Суспільство має знати, яким чином державні інститути розпоряджаються даними їм повноваженнями і ресурсами. Інформаційна прозорість може бути підкріплена такими заходами, як застосування систем розкриття відомостей та визнання ролі активних та незалежних засобів масової інформації.
Керівники повинні демонструвати та заохочувати етичну поведінку, зокрема, шляхом створення адекватних умов роботи, надання дієвої оцінки показників роботи.
Умови державної служби і робота з кадрами також мають заохочувати етичну поведінку.
В рамках державної служби мають діяти адекватні механізми підзвітності. Державні службовці мають бути підзвітні не лише керівництву, а і суспільству.
Для боротьби з неправомірною поведінкою мають передбачатися відповідні процедури та санкції.
В свою чергу, Групою держав Ради Європи проти корупції (GRECO), за результатами спільного першого та другого раундів оцінювання, Україні рекомендовано створити новий модельний кодекс поведінки/етики для службовців публічної сфери з метою посилення їх навчання щодо виконання ними відповідних зобов'язань пов'язаних з дотриманням певної поведінки відповідно до їх служби, зокрема щодо повідомлення про ймовірні корупційні діяння, виникнення конфлікту інтересів і добросовісного служіння суспільству.
Начальник Калуського
міськрайонного управління
юстиції Я.І. Мельник