2013.11.20
Так, залежно від домінуючого мотиву руйнування С. Коен виділяє шість типів вандалізму:
1. Вандалізм як спосіб придбання. Основний мотив руйнування складає матеріальна вигода. Ця форма вандалізму по суті є різновидом крадіжки. Приклади подібних явищ легко знайти в сучасній українській дійсності. Відомо, що значна шкода завдається устаткуванню (обладнанню), яке містить кольорові метали. Знімаються дверні ручки, меморіальні дошки, деталі приборів тощо. Значно поширений цей різновид вандалізму на кладовищах (цвинтарях), коли викрадаються квіти, вінки, золото написів і т.і.
2. Тактичний вандалізм. Руйнування використовується як засіб для досягнення інших цілей. Наприклад, щоб не допустити зниження цін, знищуються великі партії товару.
3. Ідеологічний вандалізм. Цей вид схожий на попередній і їх іноді об’єднують (ототожнюють). Про ідеологічний вандалізм говорять, коли руйнівник переслідує соціальні або політичні цілі. Об’єкт руйнування має яскраво виражений символічний смисл. Він може означати тип влади, соціальні інститути, якусь соціальну або національну групу. Соціальні революції і катаклізми зазвичай супроводжуються посиленням цього різновиду вандалізму. Руйнування пам’ятників архітектури під час Жовтневої революції мало антимонархічний, антифеодальний характер. Саме ці символи знищувалися особливо інтенсивно.
4. Вандалізм як помста. Руйнування здійснюється у відповідь на кривду або образу. Особливість цього різновиду полягає в анонімності. Образа може бути уявною, а об’єкт руйнування лише зворотно або символічно пов’язаний з первинним джерелом ворожості. Така форма помсти приваблива тим, що емоційно ефективна, але дає змогу уникнути особистої сутички. Крім того, об’єкт помсти не завжди досяжний. Деякі дослідники трактують всі різновиди вандалізму як помста, тобто реакція у відповідь.
5. Вандалізм як гра. Це поширений різновид дитячого і підліткового вандалізму. Руйнування розглядається як можливість підвищити статус у групі ровесників за рахунок прояву сили, спритності, сміливості і нерідко має характер змагання.
6. Злобний вандалізм становить собою акти, викликані почуттями ворожості, заздри, неприязні до інших людей і задоволення від завдання шкоди, руйнування.
Не менш важлива класифікація мотивів вандалізму запропонована Д. Кантером:
Гнів. Руйнівні дії пояснюються почуттям прикрості, переживанням нездатності чогось досягти і можуть бути спробою подолати стрес.
Нудьга. Причиною підліткового вандалізму часто є бажання розважитися. На думку вітчизняних учених (Т. Ф. Алексєєнко, Ю. І. Борисов, С. В. Кушнарьов, В. М. Оржеховська, С. І. Яковенко та ін.), нудьга є тим психологічним феноменом, на якому скоюються більшість правопорушень молоді. У тому числі вандалізм. Мотивом виступає пошук нових вражень, гострих відчуттів, пов’язаних із забороною і небезпекою. Важливу роль у формуванні такої поведінки відіграють субкультурні статево рольові стереотипи. Особливе значення має уявлення про маскулинність як здатності випробувати сильні емоції, відкрито їх виявляти, діяти швидко, не думаючи.
Дослідження. У цьому випадку метою руйнування є пізнання. Зокрема, причиною руйнувань, які скоюють діти, буває допитливість, бажання зрозуміти як працює система. Це стосується не лише фізичних об’єктів, а й соціальних. Руйнування – спосіб перевірити межі допустимого, встановити, наскільки сильні суспільні норми й авторитет дорослих.
Естетичне переживання. Спостереження фізичного процесу руйнування створює нові візуальні структури, супроводжується звуками, які здаються приємними.
Екзистенціальне дослідження. Вандалізм може виступати як засіб самоствердження, дослідження свого впливу на суспільство, привернення до себе уваги. Найбільш древнім прикладом акту вандалізму подібного роду є вчинок Герострата, який спалив храм заради особистої слави. Як правило, руйнівники такого типу не намагаються уникнути арешту і прагнуть зробити із свого вчинку публічну подію.
Головний спеціаліст
управління юстиції О.І. Рибчак