зразок_скарги про порушення прав споживача .doc
зразок_скарги щодо відмови у розрахунку банківською карткою.doc
ЗУ Про захист прав споживачів.doc
постанова КМУ від 02_09_2015 №667 Про затвердження Порядку.doc
постанова КМУ від 15_06_2006№833 Про затвердження Порядку.doc
Якщо_пошкодив_товар_магазині.pdf
Корисна інформація для споживачів про мийні засоби
У наш час вже неможливо уявити собі побут, без щоденного використання різноманітних мийних засобів. Але, не можна забувати і про те, що, купуючи продукцію, необхідно звертати увагу і на інформацію, яку виробник повинен розмістити на упаковці продукції відповідно до вимог Технічного регламенту мийних засобів, затвердженого Постановою КМУ від 20.08.2008 року № 717 із внесеними змінами ПКМУ від 12.06.2013 року № 408. Технічним регламентом визначено, що мийний засіб - будь-яка речовина або препарат, що містить мило та/або інші поверхнево-активні речовини, призначені для прання або очищення. Мийний засіб може бути у формі рідини, порошку, пасти, бруска, плитки, таблетки тощо.
Вимоги Технічного регламенту поширюються на:
- мийні засоби, призначені для прання або очищення та введені в обіг на території України для потреб споживача (користувача);
- мийні засоби, призначені для замочування, полоскання, підкрохмалювання, апретування, пом’якшування або вибілювання виробів з тканин;
- мийні засоби, призначені для очищення поверхонь, матеріалів, виробів, механізмів, механічних пристроїв, транспортних засобів та допоміжного обладнання, інструментарію, апаратури тощо;
- інші мийні засоби, призначені для використання під час прання та очищення
Купуючи мийні засоби, мало хто замислюється, яку небезпеку для здоров’я може становити засіб, що має надмір хімічних речовин. Більшість споживачів переконані: якщо товар продають, то він придатний для використання. На жаль, це не так. Отож, важливо при придбанні товару, звертати увагу на наявність маркування. Відповідно до вимог п. 11 Технічного регламенту, мийний засіб маркується шляхом нанесення на зовнішню поверхню паковання чи етикетку напису чіткими літерами, що не змиваються протягом строку придатності такого засобу, із зазначенням:
- найменування та інформації про призначення мийного засобу;
-торговельної марки (за наявності) або торговельного знака, найменування, місцезнаходження та номера телефону виробника мийного засобу або його уповноваженого представника;
- інформації про склад мийного засобу;
-адреси, зокрема електронної пошти (за наявності), та номера телефону, за якими можна одержати технічний опис інгредієнтів;
- інструкції із застосування, заходів безпеки та спеціальних застережень згідно із законодавством, а в разі їх відсутності - вимог, наведених у ДСТУ ГОСТ 31340:2009 “Попереджувальне маркування хімічної продукції. Загальні вимоги”;
- маси нетто чи об’єму;
- дати виготовлення;
- строку придатності;
- умов зберігання (в разі потреби)
Темін придатності або зберігання мийних засобів - це інтервал часу, протягом якого виробник гарантує, що вироблена продукція зберігає свої споживчі властивості у разі додержання відповідних умов зберігання законодавством.
Вибираючи мийні засоби, не варто купувати низькоякісну продукцію на стихійному ринку, в невідомому магазині та в упакованні, на якому не зазначено склад товару. Під час вибору, не слід орієнтуватися на рекламу чи назву торгівельних марок. Найкраще, звернути увагу і бути зосередженим на читанні етикеток та огляді самої пачки.
А ось зображення фруктів та овочів на маркуванні рідких мийних продуктів є порушенням законодавства. Відповідно п. 14 Технічного регламенту, маркування паковання рідкого мийного засобу, не повинне містити графічного зображення продуктів харчування, зокрема фруктів, у разі, коли таке зображення може ввести споживача (користувача) в оману стосовно його застосування, крім випадків зображення продуктів харчування разом з речами побуту, що прямо вказують на призначення засобу.
На зовнішню поверхню паковання чи етикетку мийного засобу, що пройшов оцінку відповідності згідно з Технічним регламентом обов’язково наноситься знак відповідності згідно форми та описом, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2015р. № 1184 “Про затвердження форми, опису знака відповідності відповідності технічним регламентам, правил та умов його нанесення ”.
Форма знака відповідності технічним регламентам
1. Знак відповідності технічним регламентам (далі - знак відповідності) має форму незамкненого з правого боку кола, усередині якого вміщено стилізоване зображення трилисника. Довжина розриву кола становить 0,22 його загальної довжини (або 80 градусів).
2. Зображення знака відповідності може бути плоским або рельєфним і виконується двома контрастними кольорами.
3. Висота знака відповідності не може бути менш як 5 міліметрів, якщо інше не передбачено відповідним технічним регламентом.
Пам’ятайте, що при придбанні товару, не можна нехтувати інформацією, яку розміщує на маркуванні продукції виробник. Вимоги до маркування продукції встановлюються нормативним документом, відповідно до яких вона виробляється. Це інформація про найменування виробника, його місцезнаходження, товарний або фірмовий знак, склад продукції, призначення та спосіб застосування, запобіжні заходи, дату виробництва або кінцевий термін реалізації, термін зберігання, тощо. Люди чомусь набагато більше довіряють продукції закордонній, аніж вітчизняній, хоча саме українська проходить дослідження і є набагато безпечнішою для споживачів.
Мийні засоби, зокрема пральні порошки, світова наука класифікує як найнебезпечніші для здоров’я людини і навколишнього середовища хімічні речовини зі всіх речовин, із якими споживач контактує у побуті. Це пояснюється їхнім масовим розповсюдженням, постійним (на протязі всього життя) контактом людини з миючими засобами, включаючи контакт шкіри людини з одягом, на якій є залишки токсичних компонентів пральних порошків. Наявність у складі мийних засобів ПАР, фосфатів, багатьох інших компонентів суворо контролюється, оскільки при перевищенні дозування організму людини може бути завдано істотної шкоди. Проблема ще й у тому, що якщо на етикетці зазначено той або інший інгредієнт - значить його присутність в зазначеній кількості дозволена чинним законодавством.
Метою здійснення ринкового нагляду є забезпечення відповідності продукції встановленим вимогам, а також забезпечення відсутності загроз суспільним інтересам. У цьому зв’язку, з урахуванням ступеня ризику та критеріїв, за якими визначається належність продукції до відповідних ступенів ризику, фахівцями Управління захисту споживачів у Житомирській області, проводяться перевірки характеристик продукції, яка може бути небезпечна при її використанні.
Важливо пам’ятати, що кожен з нас – споживач. Нам гарантоване право на якісну, безпечну продукцію, товари та послуги, адже це не тільки здоров’я нації, а й вірний крок до інтеграції у світовий споживчий простір.
Державний захист прав громадян, як споживачів фінансових послуг
Договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов’язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов’язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.
Перед укладанням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов’язаний повідомити споживача у письмовій формі про:
1) особу та місцезнаходження кредитодавця;
2) кредитні умови, зокрема:
а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений;
б) форми його забезпечення;
в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов’язаннями споживача;
г) тип відсоткової ставки;
д) суму, на яку кредит може бути виданий;
е) орієнтовну сукупну вартість кредиту ( в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки з кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов’язаних з одержанням кредиту та укладанням договору про надання споживчого кредиту;
є) строк, на який кредит може бути одержаний;
ж) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги;
з) можливість довгострокового повернення кредиту та його умови;
и) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється;
і) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію;
ї) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.
Кредитодавець не має права вимагати від споживача відомостей, які не стосуються визначення його платоспроможності та не є необхідними для надання споживчого кредиту.
Персональні дані, одержані від споживача або іншої особи у зв’язку з укладенням та виконанням договору про надання споживчого кредиту, можуть використовуватись виключно для оцінки фінансового стану споживача та його спроможності виконати зобов’язання за таким договором.
Розмір процентів і порядок їх сплати за договором визначається в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту та пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку.
Умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.
Договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі один з оригіналів якого передається споживачеві. Обов’язок доведення того, що один з оригіналів договору був переданий споживачеві, покладається на кредитодавця.
Споживач не зобов’язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.
Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
У договорі про надання споживчого кредиту зазначається:
1) сума кредиту;
2) детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов’язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту;
3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту;
4) право дострокового повернення кредиту;
5) річна відсоткова ставка за кредитом;
6) умови дострокового розірвання договору;
7) інші умови зазначені законодавством.
Забороняється у будь-який спосіб ускладнювати прочитання споживачем тексту детального розпису сукупної вартості споживчого кредиту, зазначеного у договорі про надання споживчого кредиту або у додатку до такого договору, у тому числі шляхом друкування його кеглем, меншим за кегель шрифту основного тексту, злиття кольору шрифту з кольором фону.
Споживач має право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладання договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Перебіг цього строку розпочинається з моменту передачі споживачеві примірника укладеного договору.
Відкликання згоди оформляється письмовим повідомленням, яке споживач зобов’язаний подати особисто чи через уповноваженого представника або надіслати кредитодавцю до закінчення строку.
З відкликанням згоди на укладання договору про надання споживчого кредиту споживач повинен одночасно повернути кредитодавцю кошти або товар, одержані згідно договором.
Споживач також сплачує відсотки за період між моментом одержання коштів та моментом їх повернення за ставкою, встановленою в договорі.
Кредитодавець зобов’язаний повернути споживачеві кошти, сплачені ним згідно з договором про надання споживчого кредиту, але не пізніше, ніж протягом семи днів. За кожний день затримки повернення споживачу коштів понад установлений строк (сім днів), споживачеві виплачується неустойка в розмірі одного відсотка суми, належної до повернення кредитодавцем.
Споживач має право достроково повернути споживчий кредит, у тому числі шляхом збільшення суми періодичних виплат.
Якщо споживач скористався правом повернення споживчого кредиту шляхом збільшення суми періодичних виплат, кредитодавець зобов’язаний здійснити відповідне коригування кредитних зобов’язань споживача у бік їх зменшення.
Споживач у разі дострокового повернення споживчого кредиту сплачує відсотки за користування кредитом та вартість всіх послуг, пов’язаних з обслуговуванням та погашенням кредиту, за період фактичного користування кредитом.
Варто зазначити, що ситуація коли банки самостійно та безпідставно змінюють умови кредитних договорів склалася у зв’язку з тим, що Національним банком України, однією з функцій якого є здійснення банківського регулювання та нагляду, не своєчасно було вжито заходів щодо забезпечення захисту конституційного права громадян – позичальників банків, який, в свою чергу має можливість застосування по відношенню до банків заходів впливу, передбачених статтями 66 та 67 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, якими зокрема встановлено, що державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України у формі адміністративного та індикативного регулювання, а саме:
-застосування санкцій адміністративного чи фінансового характеру;
-нагляд за діяльністю банків;
-визначення процентної політики.
При цьому відповідно до статей Закону України “Про банки і банківську діяльність” Національний банк України має право вимагати від банків та їх керівників усунення порушень банківського законодавства, виконання нормативно-правових актів Національного банку України для уникнення та подолання небажаних наслідків, що можуть поставити під загрозу безпеку коштів, довірених таким банкам, або завдати шкоди належному веденню банківської діяльності.
Окрім цього ч. 3 ст. 5 ЗУ “Про захист прав споживачів”, встановлено, що захист прав споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів, місцеві державні адміністрації, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування згідно із законом.
Виходячи з конституційного обов’язку держави нести відповідальність перед людиною за свою діяльність та враховуючи, що утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави, кожний громадянин відповідно до частини першої статті 55 Конституції України має право на захист своїх конституційних прав і свобод шляхом звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.